Новини

Півтора століття роботи на ЛІКу – на трьох

ЛІК за оновленням вважають одним із найдинамічніших підприємств Львова, хоча технологія скловаріння є доволі-таки старою. Втім, ізоляторна компанія застосовує найсучасніші методи роботи на рівні світових стандартів. Водночас на ЛІКу ми не забуваємо про традиції, які несуть старожили нашого підприємства. Про кількох таких працівників зараз і розкажемо.

У них разом на трьох – майже сто п’ятдесят років роботи коло скла. Богдан Закутинський прийшов на тоді ще ізоляторний завод у 1980-му році після навчання. Коли підприємство, на жаль, зупинялося, чоловік вимушений був піти у пошуках роботи. Втім, Богдан повернувся, коли пішло знову виробництво.

Зараз пан Закутинський - слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Спершу на початках роботи ремонтував прилади, тоді став майстром із експлуатації.

«Зараз ремонту менше. Більше експлуатації, більше монтажу. Тому що ми прилади морально застарілі поміняли. Зараз намагаємося ставити прилади, які не потребують ремонту, ідемо в ногу із останнім словом техніки. Вже нема механіки там, то була їхня слабина, треба було ремонтувати весь час».

Богдан Закутинський

Як розповідає Богдан Закутинський, на ЛІКу поміняли майже сто відсотків старої техніки. Тому робота із приладами чоловіку в радість. А ще у нас все офіційно, діє трудове законодавство, є соціальні гарантії. Колектив, каже робітник, дуже сильно обновився, але технологія виробництва скла та ж сама. Тому Богдан Закутинський і прикипів душею до ЛІКу.

Ярослав Петровський ще довше працює. У далекому 1967-му році після школи п’ятеро колег вирішили спробувати свої можливості. Пан Ярослав залишився, хлопці пішли. Сподобалося – хоча знав про виробництво ще із родини. Адже батьки чоловіка тут працювали, та й жила і живе родина поруч ізоляторної компанії.

Петровський на початку своєї роботи потрапив у інструментальний цех – наставники були украй хороші, згадує чоловік, узяли під своє крило. Інструментальник, потім займався контрольно -вимірювальними приладами, тепер начальник цеху номер три (із приготування шихти).

«Найважливіше – виконувати свою роботу якісно, добросовісно. Тут інакше й не виходить! Тим більше, у нас такий цех, що від нас усе залежить, ми видаємо шихту. Від нас усе залежить!»

Ярослав Петровський

Колектив прекрасний – ці люди, з гордістю каже Ярослав Петровський, просто змушують робити подвиги щодня. Приріс до ізоляторної компанії – і живе тут поруч, за ці роки не змінив прописки.

За два роки до того, як Ярослав Петровський прийшов на завод, туди потрапив Мирослав Карпік. Без сумніву, то один із найповажніших працівників ЛІКу, справді «душа» компанії. А от у квітні 1965-го року пан Мирослав перейшов на ізоляторний завод із іншого підприємства, де працював із контрольно-вимірювальними приладами. Карпіка забрали як одного із найздібніших (до речі, він тоді паралельно навчався у Львівській політехніці). І досі чоловік вчиться де тільки може. А ще Мирослав Карпік живе (чесно кажучи, правильне слово – горить) роботою, головний інженер тільки й говорить, що про осучаснення виробництва.

«Наші ізолятори в світі сприймають добре. Наступного року буде реконструкція печі, буде електрогазова піч. Планується і новий збиральний цех, із новою автоматично лінією. Значить, будемо ще краще ізолятори робити, аніж зараз».

Мирослав Карпік

«Приємно, коли маємо таких «зубрів», як наші старожили! На них можна опертися, вони чудово знають виробничі процеси, можуть підказати із такої глибини, яка часто здається просто недосяжною, - ділиться своїми думками генеральний директор ЛІКу Оксана Динік. – Ми щиро вдячні долі, що маємо змогу працювати із такими поважними людьми і будемо раді ще довго бачити їх поруч із собою. Сподіваюся, що енергія молодих, оперта на досвід старших, дозволить нам ще успішніше задовольняти вимоги клієнтів та гідно представляти своєю продукцією Львів та Україну в світі».

Раніше ми розповідали про іншого поважного працівника ЛІКу:

А ось тут – посилання на статтю про нашу молодь:

23.04.2021